Пропонована серія збірників матеріалів з регіональної політики є частиною дослідницького проекту "Регіональна та субрегіональна політика в посткомуні­стичних країнах" (квітень 1999 - березень 2002). Проект фінансує Міністерство освіти Японії. Однак, слід підкреслити, що підготовка цієї серії розпочалась під егідою проекту "Зміна слов'янр-євразійського світу" (квітень 1995 - березень 1998).

Після розпаду Радянського Союзу почалось відродження однієї з найбіль­ших держав Європи - України, площа якої становить понад 600 000 кв. км. За кількістю населення - 52 млн - в Європі вона поступається лише Німеччині, Італії, Великобританії та Франції. Україна має кордони з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. З півночі на південь довжина її території дорівнює 893 км, а із заходу на схід - 1316 км.

Після здобуття Україною незалежності до її складу входить одна автономна республіка (Крим), 24 області та два міста республіканського підпорядкування (Київ та Севастополь). Верхні адміністративно-територіальні одиниці поділяють­ся на 489 районів та 163 міста обласного підпорядкування. Проміжні одиниці у свою чергу складаються з 285_міст районного підпорядкування, понад 800 селищ та майже 10 000 сіл, які мають свої відповідно селищні та сільські ради. Усього сільських населених пунктів в Україні нараховується 29 000, тоді як населені пункти міського типу складають 1360². Ця територіальна структура на даний час майже не змінилась.

Як відомо, рівні деконцентрації державної влади (іншими словами, сила мезонінних еліт) у посткомуністичних країнах у графічному зображенні має типову форму гори. Як зображено на рис. 1,2, рівні цієї деконцентрації найвищі в етніч­но російських регіонах Російської Федерації, а найнижчі - в західних та східних околицях посткомуністичних просторів (Чехії й Польщі на заході та країнах центральної Азії - на сході). Якщо згадати, що комуністичні режими мали схожу структуру влади (тобто зовнішній гіперцентралізм, але насправді сильні мезоніни еліти й приховану деконцентрацію влади), то постає питання, чому така диверси­фікація (різновид) виникла через 10 років після розпаду цих режимів.

Оглавление

От редакции

I.  Общий обзор............. 13

II. Хроника политических событий (1989-1997 гг.)....... 17

III.  Донецкие политики (1985-1997 гг.).................62

IV. Кадровоє движение на районном и городском уровне (1985-1996 гг.).....100